Обух – тупе закінчення 1-лезового клинка або сокири, протилежне лезу. У холодній зброї обух використовували зазвичай для кріплення держака (ратовища). У ньому просвердлювали отвори (зазвичай не менше трьох), у які вбивали цвяхи-заклепки. Іноді замість обуха клинка була додаткова зброя.