Лікарі вважали, якщо не вдихати смердючий запах, що походить від хворих і трупів, це вбереже їх від зараження. Крім того, лікарі постійно жували часник, а вуха та ніздрі вкладали губки, просочені ладаном. Щоб не знепритомніти від такого змішання ароматів, у «дзьобі» робилося два отвори.